Вже вечір засвічує зорі і гори стоять в тишині.
Пливу по життєвому морю, і сумно на серці мені.
Що час пролітає так скоро. Роки за роками летять.
Недавно ходили ми в школу. А вже на висках тридцять п'ять.
Кружляє зима в заметілі. Сніжинки, як мрії летять,
Тривоги, розлуки похмілля. А вже на висках п'ятдесят.
Вже діти дорослі є внуки. Постаршало місто, село,
Не можемо тільки збагнути, коли це так швидко пройшло.
Лиш радість на серце лягає, що віра в Ісуса в нас є.
І світло в душі моїй сяє. Ісус це майбутнє моє.
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ЕЩЕ НЕ СОРОК... - Сергей Сгибнев ОДИНОЧЕСТВО... ДЬЯВОЛЬСКИЕ СТРЕЛЫ В КЛОЧЬЯ РВУТ ОДИНОКИЕ ДУШИ.
Но многие ли согласны с тем, что в этом и наш вклад, - не менее половины...
"Бог одиноких вводит в дом", - какое обетование!!!
Автор ждет уже девять лет. И с каждым отрезком времени становится все понятнее, насколько бесплодны поиски "по плоти", своими силами. Бог разрушит, а вернее недопустит нечистого, неугодного Ему. "Бог одиноких вводит в дом"
